Якщо спілкування із самим собою вже давно увійшло у вас у звичку, яку ви перестали помічати, і оточення регулярно оглядаються у ваш бік, не варто хвилюватися.

Говорити вголос із самим собою – досить поширена звичка – це те, що психологи називають зовнішньою саморозмовою. І хоча розмова з собою іноді розглядається як просто ексцентрична примха, дослідження показало, що воно може впливати на поведінку і пізнавальні здібності.

За словами Ітана Кросса, професора психології університету Мічігану: «Мова надає нам цей інструмент, щоб ми могли дистанціюватися від нашого власного досвіду, коли ми розмірковуємо над нашим життям. Коли ми говоримо самі з собою, то намагаємося побачити ситуацію об'єктивніше, тому важливо, як ви розмовляєте із самим собою.»

Існує два типи спілкування з самим собою - це саморозмова, що інструктує, проявляється в постановці завдань вголос, і мотивуючий, через фрази на кшталт: «Я можу це зробити». Може, це звучить банально, але таке мотивування вголос може бути корисним.

У дослідженні, опублікованому в журналі «Соціальні та поведінкові науки», були розглянуті ефекти як мотиваційної, так і інструктувної саморозмови піддослідних, які грають у баскетбол. Виявили, що гравці, які мотивували себе вголос, домагалися більш високих результатів у тестах на точність і швидкість передачі м'яча.

Навіть те, як ви звертаєтесь до себе, може мати значення. Крос та його колеги вивчали вплив внутрішньої саморозмови, - розмови з самим собою "в голові" - щоб зрозуміти, як це може вплинути на стосунки та почуття. Вони виявили, що, коли їх піддослідні говорили про себе у другій чи третій особі - наприклад, "Ти можеш це зробити" або "Джейн може це зробити" замість "Я можу це зробити" - вони не тільки відчували менше занепокоєння під час виконання, але й отримували вищі оцінки від експертів-спостерігачів, це сталося через дистанціювання (self-distancing) від завдання..


«Що стосується дієвості психологічного дистанціювання, то приклад, який я хотів би дати, - подумайте про досвід спілкування з другом або коханою людиною, який ніяк не може вирішити свою проблему», - говорить Крос. «Як людина, що дивиться збоку, ви відносно легко даєте поради з цієї проблеми. Однією з основних причин, з яких нам легко радити іншим, є те, що ми не втягнуті в цю проблему. Ми можемо думати чіткіше, бо ми маємо "дистанцію" від досвіду».

Тому, якщо ви виснажені та потребуєте мотиваційної запальної розмови, спробуйте звернутися до себе від другої чи третьої особи, це може допомогти вам поглянути на ситуацію з об'єктивної та логічної точки зору, а не з емоційної та упередженої.

Крім мотиваційного впливу, розмова з самим собою вголос у вигляді простих інструкцій або рекомендацій, може прискорити дію пізнавальних здібностей щодо вирішення проблем та виконання завдань. Так, наприклад, коли ви шукаєте щось у магазині, але не можете знайти, розмова з самим собою вголос може допомогти швидше знайти те, що ви шукаєте. Це пов'язано з "Гіпотезою зворотного зв'язку" (feedback hypothesis)..

Згідно з гіпотезою зворотного зв'язку, назва предмета або його етикетка змушують вас думати про те, як виглядає цей предмет.

Др. Луп'ян, дослідник та професор психолгії університету Вісконсін Медісон, хотів перевірити гіпотезу зворотного зв'язку в контексті розмови із самим собою. У серії експериментів він та його команда попросили піддослідних шукати різні предмети у різних ситуаціях. Так, в одному експерименті випробовуваним було запропоновано виконати пошук зображення певного предмета серед 20 зображень випадкових предметів..

Луп'ян та його колеги виявили, що коли піддослідні вимовляли слово «банан» перед початком пошуку його зображення, то знаходили картинку швидше і точніше, ніж ті, хто шукали мовчки. Однак варто відзначити, що цей тип саморозмови не такий ефективний, якщо ви не знаєте, як виглядає потрібний вам об'єкт. Іншими словами, якщо ви шукаєте папайю, і ви не уявляєте, як виглядає папайя, питання: "Де папайя?", навряд чи допоможе вам.

Інструктуюча розмова з самим собою може бути корисною не тільки при пошуку втрачених ключів або друзів у натовпі. Вищезгадане дослідження з баскетболістами також показало, що гравці пасували та кидали м'яч точніше, коли вони давали собі інструкції вголос. Ідея полягає в тому, що розмова із самим собою про те, що ви робите, може допомогти сфокусуватися на завданні.

У дослідженні зроблено висновок, що мотиваційну саморозмову найкраще застосовувати під час роботи над завданнями, заснованими на швидкості, силі і потужності, тоді як саморозмова, що інструктує, найкраще працює із завданнями, що включають концентрацію, стратегію і техніку.