БІОГЕНЕТИЧНИЙ ПІДХІД ДО ПОЯСНЕННЯ РОЗВИТКУ

Великий вплив на виникнення перших концепцій людського розвитку справила теорія Ч. Дарвіна, яка вперше чітко сформулювала ідею у тому, що розвиток, генезис, підпорядковується певному закону. Надалі будь-яка велика психологічна концепція завжди була пов'язана з пошуком законів розвитку.

До ранніх психологічних теорій належить концепція рекапітуляції. Ернст Геккель у 1874 р. сформулював біогенетичний закон щодо ембріогенезу: онтогенез є коротким і стислим повторенням філогенезу. Цей закон було перенесено на процес онтогенетичного розвитку дитини. Американський психолог Ст. Голл вважав, що дитина у своєму розвитку коротко повторює розвиток людського роду. На його думку, діти часто прокидаються вночі в страху, навіть у жаху, і після цього довго не можуть заснути. Він пояснював це атавізмом: дитина потрапляє в давно минулу епоху, коли людина одна спала в лісі, наражаючись на всі небезпеки, і раптово прокидався. Ст. Голл вважав, що гра дитини - це необхідна вправа для повної втрати рудиментарних і тепер марних функцій; дитина вправляється в них подібно до пуголовка, який безперервно рухає своїм хвостом, щоб він відвалився. Ст. Голл припускав також, що розвиток дитячого малюнка відбиває ті стадії, які відбувалася образотворча творчість історія людства.

Ці положення Голла, природно, викликали критику у багатьох психологів. Так, С.Л. Рубінштейн підкреслював, що подібні аналогії неспроможні: доросла людина, хоч би якою примітивною вона не була, вступає у відносини з природою, у боротьбу за існування, як готовий, дозрілий індивід; у дитини зовсім інші стосунки з навколишньою дійсністю. Тому те, що здається схожим, викликане іншими причинами, є іншим феноменом. "Було б антиеволюційно змушувати дитину переживати всі помилки людського інтелекту", - зауважив інший вчений, П.П. Блонський.

Однак під впливом робіт Ст. Голла вивчення дитячої психології багатьох залучило і набуло надзвичайно широких масштабів. Щоб швидше досягти бажаної мети і отримати великий фактичний матеріал, а Америці почалася розробка різноманітних анкет, користь яких часто була сумнівною. Вчителі не встигали відповідати на опитувальні листи, що розсилаються педагогічними журналами, і за це їх засуджували, вважаючи відсталими. "Але наука не створюється так швидко, як будуються міста і помилки цієї гарячкової та штучної діяльності скоро дали себе знати", - вже тоді констатував Е. Клапаред.