Що таке нормальна поведінка?

Об'єктивної відповіді на це питання немає. Вона залежить виключно від тих критеріїв, які прийняті у представників даної культури у певну історичну епоху. Те, що вчора вважалося ненормальним, завтра, можливо, здаватиметься нормальним, а те, що нам видається неприйнятним, іноді дуже добре вписується в життя інших народів.

Необхідно також відрізняти критерії, якими користуються інші люди, визначаючи поведінку людини, як «ненормальну», від тих критеріїв, якими при цьому користується сама ця людина, характеризуючи, наприклад, свій стан, коли вона не здатна подолати власний розлад або навіть просто повідомити про нього.

Як правило, чим рідше зустрічається та чи інша форма поведінки, тим більша ймовірність, що її сприйматимуть як аномальну. Як і в разі інтелекту, йдеться тут про статистичний критерій, що дозволяє стверджувати, що від 2 до 3% людей по обидва боки від тієї більшості, яка поводиться більш-менш «нормально», виявляться люди відповідно «занадто» або «недостатньо» товариські, неспокійні, організовані тощо.

Вважають, що у США 10% дітей мають шанси на те, що протягом життя у них виникне будь-який психічний розлад. Фактично психологічної допомоги чи підтримки потребують 3-4% американців. Найчастіше, однак, «ненормальною» вважають людину, яка «вийшла зі всіх нормальних рамок», вся поведінка якої йде врозріз із цінностями, звичками чи установками інших людей. «Ненормальна» це людина, яка не може адаптуватися до соціальних і моральних вимог середовища.

Поведінка буде вважатися тим «ненормальніше», чим більше небезпеки вона представлятиме для самої людини або для оточуючих. Як приклади можна навести суїцидальні дії, зловживання наркотиками або поведінку, що створює загрозу для громадського порядку.

Одним із критеріїв аномальності може бути той факт, що «розшифрування» навколишнього світу головним мозком відбувається у даної людини не так, як у інших. Наше сприйняття дійсності організується та «стандартизується» головним мозком, важлива функція якого полягає у фільтрації зовнішніх сигналів. Будь-яке відхилення від «нормальної» розшифровки цих сигналів пов'язані з ризиком неправильної адаптації. Саме така справа у людей з порушеннями слуху або нюху, а також у тих, хто схильний сприймати погляди і жести інших людей як ворожі або, навпаки, як доброзичливі.