Методика дослідження локусу контролю (Rotter's Internal-External Locus of Control Scale) запропонована Джуліаном Роттером у 1966 році на основі власної теорії суб'єктивної локалізації контролю. Під "локусом контролю" розуміється стійка особистісна характеристика, що відображає схильність людини пояснювати причини подій зовнішніми чи внутрішніми факторами. Опитувальник діагностує локалізацію контролю за значними подіями, іншими словами - рівень особистої відповідальності.
Дана методика виділяє два типи локусу контролю: екстернальний та інтернальний. Інтернальний тип. Людина вважає, що події, що відбуваються з нею, залежать передусім від її особистісних якостей (компетентності, цілеспрямованості, рівня здібностей тощо) і є закономірними наслідками її власної діяльності. Екстернальний тип. Людина переконаний, що її успіхи та невдачі залежать передусім від зовнішніх обставин – умов довкілля, дій інших людей, випадковості, везіння чи невдачі тощо.
Будь-який індивід займає певну позицію на континуумі, що задається цими полярними локусами контролю.
Методика
1.
a) Діти потрапляють у біду тому, що батьки дуже часто їх карають.
b) В наш час неприємності трапляються з дітьми найчастіше тому, що батьки надто м'яко ставляться до них.
2.
a) Багато невдач походять від невезіння.
b) Невдачі людей є результатом їхніх помилок.
3.
a) Одна з головних причин, чому здійснюються аморальні вчинки, полягає в тому, що оточуючі миряться з ними.
b) Аморальні вчинки відбуватимуться завжди, незалежно від того, наскільки старанно оточуючі намагаються їх запобігти.
4.
a) Зрештою до людей приходить заслужене визнання.
b) На жаль, заслуги людини часто залишаються невизнаними.
5.
a) Думка, що викладачі несправедливі до учнів, невірна.
b) Багато учнів не розуміють, що їхні оцінки можуть залежати від випадкових обставин.
6.
a) Успіх керівника багато в чому залежить від успішного збігу обставин.
b) Здібні люди, які не стали керівниками, самі не використали своїх можливостей.
7.
a) Як би ви не намагалися, деякі люди все одно не симпатизуватимуть вам.
b) Той, хто не зумів завоювати симпатії оточуючих, просто не вміє ладити з іншими.
8.
a) Спадковість відіграє головну роль у формуванні характеру та поведінки людини.
b) Тільки життєвий досвід визначає характер та поведінку.
9.
a) Я часто помічав справедливість приказки: "Чому бути - того не оминути".
b) На мою думку, краще прийняти рішення і діяти, ніж сподіватися на долю.
10.
a) Для хорошого фахівця навіть упереджена перевірка не становить труднощів.
b) Навіть добре підготовлений фахівець зазвичай не витримує перевірки,якщо вона необ'єктивна.
11.
a) Успіх є результатом старанної роботи і мало залежить від везіння.
b) Щоб досягти успіху, потрібно не прогаяти зручний випадок.
12.
a) Кожен громадянин може впливати на важливі державні рішення.
b) Суспільством керують люди, які висунуті на громадські пости, а пересічна людина мало що може зробити.
13.
a) Коли я будую плани, то переконаний, що зможу здійснити їх.
b) Не завжди розумно планувати далеко вперед, тому що багато залежить від того, як складуться обставини.
14.
a) Є люди, про яких можна сміливо сказати; що вони погані.
b) У кожній людині є щось гарне.
15.
a) Здійснення моїх бажань не пов'язане з везінням.
b) Коли не знають, як бути, підкидають монету. На мою думку, в житті можна часто вдаватися до цього.
16.
a) Керівником нерідко стають завдяки щасливому збігу обставин.
b) Щоб стати керівником, потрібно вміти керувати людьми. Везіння тут ні до чого.
17.
a) Більшість з нас не можуть впливати серйозно на світові події.
b) Беручи активну участь у громадському житті, люди можуть керувати подіями у світі.
18.
a) Більшість людей не розуміють, наскільки їхнє життя залежить від випадкових обставин.
b) Насправді така річ, як везіння, не існує.
19.
a) Завжди потрібно вміти визнавати свої помилки.
b) Як правило, краще не підкреслювати своїх помилок.
20.
a) Важко дізнатися, чи дійсно ви подобаєтесь людині чи ні.
b) Кількість ваших друзів залежить від того, наскільки добре ви вміете позитивно налаштовувати до себе інших.
21.
a) Зрештою, неприємності, які трапляються з нами, врівноважуються приємними подіями.
b) Більшість невдач є результатом відсутності здібностей, незнання, лінощів або всіх трьох причин разом узятих.
22.
a) Якщо докласти достатньо зусиль, то формалізм і бездушність можна викорінити.
b) Є речі, з якими важко боротися, тому формалізм та бездушність не викоренити.
23.
a) Іноді важко зрозуміти, на чому ґрунтують свої рішення керівники, коли висувають людину на заохочення.
b) Заохочення залежать від того, наскільки старанно людина працює.
24.
a) Хороший керівник очікує від підлеглих, щоб вони самі вирішували, що мають робити.
b) Хороший керівник ясно дає зрозуміти, у чому полягає робота кожного підлеглого.
25.
a) Я часто відчуваю, що мало впливаю на те, що відбувається зі мною.
b) Не вірю, що випадок чи доля можуть відігравати важливу роль у моєму житті.
26.
a) Люди самотні через те, що не виявляють дружелюбності до оточуючих.
b) Марно занадто намагатися привернути до себе людей: якщо ти їм подобаєшся, то подобаєшся.
27.
a) Характер людини залежить головним чином від її сили волі.
b) Характер людини формується переважно у колективі.
28.
a) Те, що зі мною трапляється - це справа моїх власних рук.
b) Іноді я відчуваю, що моє життя розвивається у напрямі, який не залежить від моєї сили волі.
29.
a) Я часто не можу зрозуміти, чому керівники роблять саме так, а не інакше.
b) Зрештою, за погане управління організацією відповідальні самі люди, які у ній працюють.
Загальна та максимальна сума балів за інтернальністю та екстернальністю становить 23.
Про спрямованість локусу контролю слід судити щодо відносного перевищення результатів одного вимірювання над іншим. У практиці психодіагностики за локусом контролю судять про когнітивний стиль, що виявляється у сфері навчання, у тому числі і професійного. Оскільки когнітивні компоненти психіки присутні у всіх її явищах, то уявлення про локус контролю поширюються і на характеристики особистості її діяльності.
Для екстерналів властива зовні спрямована захисна поведінка. Загалом це вказує на те, що будь-яка ситуація екстерналу бажана як зовні стимульована, причому у випадках успіху відбувається демонстрація здібностей. Екстернал переконаний, що його невдачі є результатом невезіння, випадковостей, негативного впливу інших людей. Схвалення та підтримка таким людям дуже необхідні, інакше вони працюють дедалі гірше. Однак особливої вдячності за співчуття від екстерналів годі чекати.
Інтернали переконані в невипадковості їх успіхів чи невдач, які залежать від компетентності, цілеспрямованості, рівня здібностей та є закономірним результатом цілеспрямованої діяльності та самодіяльності. У структуруванні процесу цілеутворення та його стратегій провідною мотивацією для інтерналів є пошук его-ідентичності, незалежно та ортогонально (перпендикулярно) по відношенню до екстравертованості або інтровертованості. Внаслідок більшої когнітивної активності інтернали мають ширші тимчасові перспективи, що охоплюють значну кількість подій як майбутнього, так і минулого. При цьому їх поведінка спрямована на послідовне досягнення успіху шляхом розвитку навичок і глибшої обробки інформації, постановки завдань, що все зростають за своєю складністю.
Потреба у досягненні, таким чином, має тенденцію до підвищення, пов'язану із збільшенням значень особистісної та реактивної тривожності, що є передумовою для можливої більшої фрустрованості та меншої стресостійкості у випадках серйозних невдач. Проте загалом зовні інтернали справляють враження досить упевнених у собі людей, тим паче що у житті частіше займають вище громадське становище, ніж екстернали, - вважають Дж. Дигман, Р. Кеттелл і Дж. Роттер.
Відповідно до їхніх поглядів прагнення до досягнення має на позитивному полюсі властивості наполегливості, планомірності, старанності, відповідальності, акуратності та впорядкованості.
Негативний полюс становлять апатичність, недбалість, безвідповідальність та необов'язковість.
