Що вимірювати: Різноманітність поведінкових актів

Різноманітність поведінкових актів, параметри яких вимірюються психологами-експериментаторами, мало обмежена. Феномени, що піддаються виміру, варіюються від зовнішніх форм поведінки, як пересування по лабіринту, до вербальних звітів, які одержуються за допомогою опитувальників та записів фізіологічної активності, що виявляється при виконанні деяких завдань.

Для ілюстрації різноманіття вимірів під час психологічних досліджень розглянемо такі приклади:
1. У роботі «Залежність обсягу сприйняття хворих на шизофренію від відволікаючих впливів і латеральності» (Elkins, Cromwell & Asarnow, 1992) вивчалися обмеження обсягу сприйняття у хворих на шизофренію. У порівнянні з контрольною групою ці випробувані гірше впоралися із завданням на розпізнавання окремих літер у масиві інших, які відволікають увагу. Оцінювалося, чи можуть випробувані точно вказати потрібні літери у різних ситуаціях.

2. У роботі «Здібності до математичних обчислень у дітей молодшого віку із сімей із середнім та низьким достатком» (Jordan, Huttenlocher & Levine, 1992) досліджувалась здатність дітей до вирішення різних математичних завдань. Було виявлено, що діти із сімей із середнім статком краще виконували завдання, якщо їх формулювали усно, при цьому обидві групи однаково успішно справлялися з невербальними завданнями. Оцінювалися дві характеристики: відповідь на питання задачі та використовувана стратегія. Дітей спостерігали під час виконання завдання, стежачи за тим, чи використовують вони рахунок на пальцях.

3. У дослідженні «Сприйняття соціальної підтримки, соціальні навички та особливості відносин з оточуючими у жінок, які страждають на булімію» (Grissett & Norvell, 1992) жінки з булімією та контрольна група виконували батарею тестів самозвіту. Оцінювалися відповіді на ці запитання (наприклад, за шкалою сприйняття підтримки). Крім того, з учасницями проводилися короткі бесіди, які записували асистенти та оцінювали спостерігачі. Мовленнєва і немовна поведінка жінок у процесі розмови оцінювалося за показником «соціальна ефективність». Жінки з булімією вважали, що не отримують великої соціальної підтримки, їхня соціальна ефективність була невисока.

4. У роботі «Чи визначається вибір напрямку в радіальному лабіринті за допомогою когнітивної карти?» (Brown, 1992) на це запитання було отримано відповідь: «Не завжди». Радіальний лабіринт, що складається з центрального майданчика та доріжок, що розходяться від нього у всіх напрямках, — один із найпопулярніших видів сучасних лабіринтів. Його часто використовують щодо просторової пам'яті (когнітивних карт) у щурів. У дослідженні Брауна вивчалася здатність щурів не користуватися повторно одними й тими самими доріжками. Оцінювалися ситуації «макровибору», операційно визначені як ті, що виникають, коли щур заглядає за поворот доріжки, і «мікровибору», позначені як ситуації, коли щур повертається до доріжки, але не йде по ній (все це фіксувалося за допомогою відеокамери, спрямованої вниз на лабіринт).