Шкала базових переконань про світ (World Assumptions Scale, WAS) - це опитувальник, що ґрунтується на когнітивній концепції базових переконань особистості. Основне призначення клініко-психологічна діагностика осіб, які пережили психічну травму і які, ймовірно, перебувають у стані депресії. Методика дозволяє виділити найбільш проблемні галузі когнітивної сфери, корекція яких можлива у процесі психотерапії.

Базові переконання можна визначити як глобальні, стійкі уявлення індивіда про світ і себе, які впливають на мислення, емоційні стани і поведінку людини. Відповідно до цього, одним із базових відчуттів нормальної людини є здорове почуття безпеки. На думку американського психолога Ронні Янов-Бульман, воно засноване на трьох категоріях базових переконань, що становлять ядро нашого суб'єктивного світу:
1. Віра в те, що у світі більше добра, ніж зла. У цю категорію входить ставлення до навколишнього світу загалом і ставлення до людей. Переконання, що світ сповнений сенсу. Зазвичай люди схильні вірити, що події відбуваються невипадково, а контролюються і підпорядковуються законам справедливості.
2. Переконання у цінності свого «Я». Тут основне значення мають три аспекти: «Я хороша людина» (самоцінність), «Я правильно поводжуся» (контроль) та оцінка власної успішності.
3. Базові переконання особистості зазнають серйозних змін під впливом перенесених особистістю дитячих психологічних травм та травматичних подій, внаслідок яких ґрунтовно руйнуються звичні життєві уявлення та схеми поведінки.

Таким чином, концепція навколишнього світу та власного «Я» у більшості здорових людей може бути сформульована таким чином: «У цьому світі хорошого набагато більше, ніж поганого. Якщо щось погане і трапляється, то це буває, переважно з тими, хто робить щось не так. Я хороша людина, отже, можу почуватися захищеною від бід».

Однак є ситуації (екстремальний негативний досвід), що різко суперечать цій концепції. Їх осмислення викликає важкі і довгострокові психологічні проблеми: одразу індивід стикається з жахом, що породжується навколишнім світом, а також зі своєю вразливістю та безпорадністю; існувала раніше упевненість у своїй захищеності та невразливості виявляється ілюзією, що приводить особистість у стан дезінтеграції. Почуття безпорадності та втрати контролю над власним життям може зберігатися ще довгий час після того, як зникнуть початкові симптоми посттравматичного стресового розладу. Таким чином, базові переконання як щодо самого себе, так і щодо навколишнього світу можуть істотно відрізнятися у осіб, які пережили травматичну подію і не пережили такого.